часто бачив такі надписи в транспорті…
“креативна” реклама для задротів, які хочуть стати альфа-самцями — замануха на сайт пікаперів.

а оце зазнимкував нині:

дуже символічно, чи не правда?

[читати усе! ...]

“підсвідомість”, “внутрішній голос”, “друге я”…
цю частинку нас називають різними словами, інколи у мене виникає думка, що це ніби наш (у моєму випадку — мій) двійник…
ні, не антипод, а скоріше такий самий як я, але тільки з трошки іншим кутом зору…

що це — підсвідомість?..

багато списів зламано через це; є люди, які пояснюють сни, знаходять в них якесь раціональне; є люди, які мають проблему сомнабулізму, тобто ходять у ві сні; є люди, які у всьому покладаються на інтуїцію; дехто вважає, що ним керують дУхи (хоча можливо це і є так); є і хвороби, коли у людини роздвоєння-розтроєєня особистості і всі ці особи живуть у підсвідомості тощо; відоме явище, про яке ви всі чули — стан афекту, коли ви не контролюєте свої дії…

як підсвідомість вибрикує?..

усе це є наша підсвідомість, те, що є глибоко у нашій голові…
і як вона вибрикне — так ми і почуваємося, так і усі наші наступні дії від цього залежать…
наприклад, свої оповідання, як правило, пишу під враженням від якогось свого сну…
звісно, що часом у сні є певне сум’яття, не всі ж події у наших снах є логічними та послідовними, але переважно є чітка головна лінія подій…
кажуть, що сальвадор далі малював свої картини від вражень зі сну…
наведу інший приклад вибрику — біла гарячка, коли людина у стані сильного сп’яніння чинить те, про що не пам’ятає, і часто це агресія проти когось…
під час гіпнозу людина “згадує” різні події, про які часто-густо і гадки не має, або ж просто забула…

добро і зло підсвідомості

я так думаю, що не варто заглядати в свою підсвідомість чи експериментувати з нею…
чи це наркотики, чи психотропні впливи (наприклад, звук), чи гіпноз…
ніхто ніколи не дасть гарантію, що ви не нашкодите своєму другому “я”, тим паче, що втрачається найголовніше — відчуття контролю!.
найгірше для людини, коли вона безпорадна, тому діти та дуже старі люди кричать, щоб привернути до себе увагу — бо не контролюють ситуацію, тому однією з причин у сп’янілих людей є агресія в тій чи іншій мірі, бо їм здається, що до них не достатньо з повагою ставляться ецетера ецетера…

якщо ви не контролюєте себе — вами керує хтось інший…

сперечався я щойно з адміном одного форума…
я намагався донести, що карма на форумі має бути стимулом, що люди мають її отримувати за різні справи, наприклад:
— чим довше на форумі, тим важливіший плюс та мінус від юзера…
— якщо людина багато пише на форумі, то й вага плюса зростає…
— якщо людина створює теми, тобто розвиває форум, адже створити нову цікаву тему, це не одне й те ж, що просто відповісти у якійсь темі…
— різні додаткові бонуси…
— система противаг, яку варто також налаштувати, щоб новачку ніхто не міг поставити мінус протягом якогось часу (і така думка є)…
тощо.
звичайно, що це має бути врегульовано, а не так, щоб у “діда” був плюсомер +1000, а в “салаги” +1…
мотивація проста: потрібно стимулювати юзерів, які вже є на форумі, які живуть форумом, а не робити, як компанії-бариги-зазивали, які просто закликають всіх до них приєднатися, а коли приєднався — то ти вже ніц не значиш… навпаки, стимулювати тре тих, хто вже є на форумі, вони — найважливіші!

але адмін вперся і нічого слухати не хотів…
ми довго сперечалися, він наводив приклад форума, де кармою дусили усіх новачків, навіть пропонував узагалі відмовитися від неї…
мені було ліньки втретє чи вчетверте пояснювати одне і те саме, то я образно описав приклад нашої розмови, ось, що з цього вийшло (масло — це типу карма):

я: масло — це корисно!
він: ні, шкідливо!
я: масло корисно тому, що це білок, він дозволяє розвиватися організму!
він: ні, масло зло, бо я ним двічі втруївся…
я: масло. тре. використовувати. правильно!
він: ні!!! масло зло!!!
я: (виділяю сказане та пояснюю) масло — тре використовувати правильно, тоді від нього користь; його тре їсти з хлібом, а не ковтати шматками, масло повинне бути свіжим та кошерним… тільки тоді від масла користь!. без масла можна жити, але з маслом — ліпше; масло повинне бути бонусом для тих, хто постійно приходе в гості!..
він: МАСЛО-О-О ЗЛО-О-О!!!!
я: усе, мені набридло…
він: ШО, АРГУМЕНТИ ЗАКІНЧИЛИСЯ?!!!

продовження:
я: ти пропонуєш лишити стару схему, тобто видавати масло чайними ложечками, але ті, хто є маслозалежними — все одно будуть одні одним масло роздавати, і новачків все-одно затюкають, якщо не маслом, то просто кількома дописами…
він: от тепер мені поясни, що ти маєш на увазі щодо “масло — це корисно”…

а тепер розповім про неприємне…
протягом 2007-го та 2008-го року було багато людей, які прийшли та пішли з форуму, думаю, що н еварто згадувати когось поодинці, щоб когось не забути…
зверну увагу лише на три події в житті форума, які змінили його, він перестав бути дискусійним та цікавим…
це:
— акцент на фотографіях, розвиток теми “покажи писок”;
— дві кнопки карми (найбільше зло ) );
— закриття форуму, вхід за запрошеннями.

тема “покажи писок” призвела до того, що дискусійний форум поступово перетворився на самолюбування, не було запропоновано ніц для противаги…

кнопка плюсової карми призвела до того, що люди перестали писати гострі речі, перестали висловлювати свою думку, а якщо хтось наважувався, то його “карали” мінусами; тобто мінус на форумі — став чимось на кшталт відрази до дописувача…
у більшості випадків кнопка плюс була не схваленням якоїсь думки, чи погодження з нею, а виявом підлизування, типу: я тобі ставлю плюс, бо ти хороше говориш, а тепер твоя черга мені плюс поставити…

вхід за запрошеннями на початку 2008-го року призвів до того, що перші дві причини просто стали процвітати, оскільки на форумі змогли вільно реєструватися тільки виключно мами, які приводили своїх подруг, а ті приводили своїх подруг…
вхід за запрошеннями був вимушений крок, оскільки грошей на на якісний хостінг не було, то довелося обмежити кількість гостей, після того, коли гроші з’явилися — ситуацію міняти було надто пізно, та й не варто було…
я був категорично проти від’єнання беефу (“бабського форуму”) від елефу, бо багато мамів були цікавими співрозмовницями, а їх примусово помістили в “жіноче гетто”, ало то таке…

і на завешення кілька слів про модерацію…
можна довго дискутувати щодо модерації, що вона має бути педагогічною, вона має бути виваженою, вона має враховувати усі смаки та тимчасові аспекти, та є одне “але” — модерація на форумі була добровільною і в кожного з модераторів свій характер і свій життєвий досвід..
модерування форуму — справа не з легких, хтось може заперечити “то чого ти поперся у модератори”, відповім на такий докір словами: “поперся тому, що форум майже для кожного модератора є своїм, своїм місцем спілкування, а не бійки, тому і модеруєш так, щоб форум лишався місцем спілкування”…
ось коли ти, як модератор, ніц змінити не можеш, тоді розвертайся і йди…

я так і зробив…